Особливості використання письмових практик у роботі зі студентами

 

Волянюк Наталія, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», м. Київ,
Туриніна Олена, кандидат психологічних наук, професор кафедри психології Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ.

Особливості використання письмових практик у роботі зі студентами 

Письмові практики вважаються одним із сучасних методів атр-терапії, а тому досить широко використовуються у процесі психологічного супроводу з розвитку особистості студентів у закладах вищої освіти.

Проведений аналіз літературних джерел, підходів та досліджень щодо проблеми застосування арт-терапевтичних методів підтвердив інтерес та широке використання їх у роботі як вітчизняних, так й зарубіжних дослідників. У психологічній науці письмові практики розглядається в контексті психолінгвістики, бібліотерапії, казкотерапії, наративної терапії такими українськими вченими, як: К. Гуцол[1], Ю. Дем’яненко[2], Л. Засєкіною, Засєкіним С., Шевчук О.[3], С. Курановою [4], Н. Чепелєвою[5] та ін. Автори у своїх працях доводять ефективність застосування різних практик роботи з текстами, у тому числі написання власних творів (зокрема, віршів, есе тощо).

Письмові практики визначаються ними як методи роботи психолога та напрямки самопізнання, що використовують письмове слово для вирішення психологічних проблем. Завдяки писемному мовленню, на думку вчених[1; 3; 4; 5], людина навчається усвідомлювати свої дії, опановує навичками довільного оперування власними діями і вміннями, оскільки саме письмова мова переводить діяльність людини з плану несвідомих дій в дії довільні, навмисні і свідомі[1]

Практики з текстом - це спосіб використання письмового слова як «відзеркалюючої поверхні» для переживань і досвіду, що дозволяє відобразити їх, встати осторонь і визначити своє ставлення до них і намітити бажаний напрямок подальшого розвитку. [5] Письмові практики самі по собі є методом арт-терапії.

Письмові практики вміщують в себе не лише можливості для психокорекційної діяльності, вони дають спеціалістам багато цінного діагностичного матеріалу, зокрема, у роботі із студентами.

Отже, актуальність даної теми обумовлена з одного боку зростанням попиту та інтересу студентів до психології та психотерапії в цілому, а з іншого – зростанням обізнаності людей та прагненню поглиблення у ці теми, зокрема, самостійному застосуванню письмових практик. Так крім того, звернення до спеціалістів.

Як засвідчує аналіз літератури[2; 3; 4], майже всі методи та напрямки роботи психологів та психотерапевтів використовують різноманітні текстові вправи. Існує два основних різновиди письмових практик: неструктуровані та структуровані. У структурованих практик є певне завдання, в межах яких ми пишемо свої думки.

Перелік неструктурованих письмових практик досить широкий, вони часто використовуються несвідомо. Написання постів про себе (а й інколи не про себе) у соціальних мережах, електронні листи, в яких люди розповідають про своє життя близьким, написання різноманітних списків (наприклад, карти бажань), ранкові сторінки, вітальні листівки, щоденники, навіть плани - все це є письмовими практиками.

Також є умовний поділ письмових практик на:

· Ресурсні (ранкові сторінки, фрірайтинг, щоденник подяки). Вони звільняють голову, орієнтують на майбутнє (в тому числі майбутній стан).

· Терапевтичні. Спрямовані на опрацювання минулого (блоки, обмеження, складні ситуації). Передбачають глибинну роботу із внутрішнім світом. Тому використовувати їх варто тільки під супроводом фахівця – психолога, який повинен мати високий рівень кваліфікації.

У роботі із студентами широко використовуються різноманітні письмові практики, зокрема: ведення щоденника (записи подій, думок, фантазій тощо);фрірайтинг (механічне записування всіх думок, які з'являються навіть без обдумування, метод допомагає знаходити неординарні рішення та ідеї);ранкові сторінки («смітник для мозку»; основна ідея – просто виписати на трьох сторінках всі думки, які з’явились після пробудження, не претендуючи на оригінальність, красу, зв'язність й наповненість змістом);планування (фіксування послідовності або переліку справ, дій, подій, планів, зустрічей тощо);колесо життєвого балансу (методика, яка дозволяє проаналізувати збалансованість основних сфер життя: здоров'я, робота, сім'я, оточення, відпочинок, саморозвиток і таке інше);щоденник подяки (версія особистого щоденника, тільки фокус на тому, за що людина вдячна, коригує ставлення до світу й життя);щоденник успіху (ще один варіант особистого щоденника, але призначений для фіксації будь-яких досягнень, навіть, здавалося б, найменших, коригує самооцінку й самоцінність);складання списків (практики типу «100 бажань» або «100 ідей» – допомагає структурувати хаос, знаходити ресурс тощо).Для прикладу ми розглянемо техніку «Лист почуттю».

Метою даної техніки є: розуміння власних почуттів, аналіз відчуттів та емоцій, які супроводжують певне почуття, розвиток здатності прийняття та проживання різних почуттів, зокрема негативних, розвиток вмінь трансформації негативних почуттів.

В результаті застосування техніки, студенти повинні навчитися аналізувати, приймати, проживати почуття, створити можливість та дати дозвіл собі на вираження та проживання почуттів. Навчитися взаємодіяти з почуттями через тексти, бачити цінність почуттів та їх вплив на розвиток особистості.

Матеріали: аркуш, ручка.

Час роботи: від 30 хвилин й більше в залежності від натренованості, володіння словом та бажання занурюватися у процес.

Інструкція.

Пропоную написати лист не людині, а вашому почуттю.

Різниця між почуттями та емоціями в наступному: почуття стійкіше і триваліше за часом, ніж емоція. І почуття переживаються до когось або до чогось. Пропоную обрати почуття, котре вас бентежить зараз, яке найчастіше до вас приходить. Запишіть, до кого або стосовно якої ситуації ви переживаєте дане почуття. Зазвичай треба писали про негативні почуття. За допомогою цієї техніки будемо знаходити цінність та сенс негативних почуттів. Важливо пам’ятати, що почуття є значущими як позитивні, так і негативні.

Пам'ятайте, енергетично заряджені для вас питання писати легше, якщо дозволити собі це зробити. (Можна запропонувати не викладати текст у групі, якщо зміст його буде занадто особистим).

Схема листа:

Привітайте Почуття. Пропоную звертатися до нього з повагою та писати назву з великої букви.

1. Подякуйте йому, за те, що воно з’явилося, що ви можете розпізнати його, що воно прийшло до вас. Часто ми заперечуємо негативні почуття, нам хочеться їх менше відчувати, ми прагнемо бути на позитиві. Нерідко у нас немає готовності навіть визнати якийсь негатив, певну тіньову сторону у своєму внутрішньому світі. Ми намагаємося заперечувати негативні почуття й емоції та блокуємо їх в цілому. Однак, коли ми відмовляємося від частини себе, то заперечуємо частину своєї сутності. Заперечуємо те, що може показати, або, що показує насправді якісь істинні наші бажання, певні наші неприйняті блоки та сумніви, прихований біль. Визнаючи, приймаючи, називаючи почуття ми не позбавляємо себе тієї невідомої внутрішньої сили, тієї сили інтуїції і відчуттів, що закладена в нас.

2. Коли ти прийшло, я... (висловіть даному почуттю, все, що у Вас накопичилося. Якщо воно прийшло, то навіщо? Якщо ви його не чекали, навіщо схвилювало вас? Висловіть свою злість, невдоволення, розчарування тощо.)

Я відчуваю злість на тебе/ненавиджу…

Я ображена/Мені образливо, коли ти…

Я відчуваю біль…

Я винна,

Мені соромно…

Мені сумно…

3. Тепер я зрозуміла... (подумайте, поміркуйте, з якою метою прийшло почуття? Що воно хотіло вам показати чи розповісти? На що намагалося звернути вашу увагу? Якщо ви ненавидите, то кого і за що? Чому саме на цю людину, або ситуацію? Яку мораль доносить вам ваше почуття? Що воно відкриває вам?)

4. Я вдячна тобі за те, що… Завдяки тобі я... (подякуйте почуттю саме за те, що воно вам відкрило, за ту роботу, яку воно зробило для вас. Висловіть вдячність за те, що дане почуття пояснило істинні мотиви Вашої поведінки. Подякуйте за те, що воно робить життя яскравіше, за те, що показує вам напрям вашого руху, навіть якщо досі ви цього не усвідомлюєте.).

5. Тепер, коли ти знову прийдеш, я знатиму… (на що звернути увагу, для чого мені це потрібно, що цінного я можу винести з твого приходу, що ти мені намагаєшся довести знову, що ти для мене відкриєш?)

6. До зустрічі! (Попрощайтеся).

Дана техніка сприяє усвідомленню, прийманню, висловлюванню та аналізу власних почуттів, зокрема негативних. Вона формує вміння визнавати та використовувати ресурс різних почуттів, уникати афективних станів, котрі можуть виникати через стримування та заперечення почуттів. За допомогою даної техніки відбувається відокремлення себе від почуття (від проблеми, тобто я не є проблема), а це полегшує роботу із внутрішніми протиріччями. Техніка формує вміння поводитися із почуттями (і з собою) дбайливо. Повністю прописаний лист є ресурсним та зазвичай викликає прилив енергії та сил.

Студенти обрають почуття у листі на власний вибір. Необхідним є усвідомлення, що не варто брати такі стани, які швидше відносяться до фобій, ніж до почуттів (наприклад, як страх смерті). С цими станами варто працювати в іншому руслі. У даній техниці останні абзаци листа мають на мети резюмування досвіду роботи з почуттям та усвідомлення його.

У деяких студентів іноді на початку роботи виникає саботування завдання. Однак, у кінці роботи всі вони визнають глибокий терапевтичний зміст письмових практик. Опір деяких студентів пов’язаний з власними помилками вибору почуття. Так наприклад, студент обрав не почуття, а точніше стан «лінь». Інший обрав позитивне почуття «захоплення». У даних випадках переосмислення та усвідомлення змісту почуттів проходять не такий яскравий шлях трансформації.

Як засвідчує психодіагностичний, консультаційний та викладацький досвід у вищій школі, застосування письмових практик є ефективним інструментом для вирішення психологічних завдань у діяльності психолога, а саме:

· приєднання (до клієнта, родини, групи), швидке включення в спільну взаємодію;

· створення довірливої партнерської позиції у взаємодії із клієнтом;

· швидким формулювання клієнтом труднощів, які існують, проблем та його хвилювань (якщо з якихось причин це ускладнено);

· розгортання дискусії з можливостями відкритого прояву власної позиції, конфронтації, прикладів власного досвіду тощо;

· фіксація результатів психологічної роботи, змін в свідомості та самосвідомості, що відбуваються з клієнтом;

· допомога в освоєнні «психологічного інструмента», який клієнт може «забрати з собою» у життя.

Список використаних джерел

1. Гуцол К.В. Наративна компетентність як чинник самопроектування особистості: дис. д-ра філософії в галузі знань; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка, Нац. акад. пед. наук України. Київ, 2020. 380 арк.

2. Дем’яненко Ю. О. Застосування наративних методів у роботі соціального працівника// Проблеми соц. роботи: філософія, психологія, соціологія. 2013. № 1. С. 105-110.

3. Засєкіна Л., Засєкін С., Шевчук О. Психолінгвістичний підхід до травматичної пам’яті. Beau Bassin : LAP Lambert Academic Publishing, 2017. 244 c.

4. Куранова С. І. Основи психолінгвістики: навч. посіб. Київ : ВЦ «Академія», 2012. 208 с.

5. Чепєлева Н. В., Яковенко Л.П. Методи аналізу оповідального тексту. Технології розвитку інтелекту. 2013. Вип. 4. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tri_2013_4_4.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ