Застосування методики «Я в професії» в аспекті розвитку професійної ідентичності практичного психолога

 

Павлюх Вікторія, старший викладач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «Кіровоградський педагогічний інститут
імені Василя Сухомлинського»

Застосування методики «Я в професії» в аспекті розвитку професійної ідентичності практичного психолога

Зміни, які відбуваються у соціально-економічному просторі суспільства, супроводжуються не тільки зміною соціальних ролей, але й підвищенням вимог до здійснення професійної діяльності, поведінки, рівня культури, мислення, кваліфікації фахівця тощо. Переживання ідентичності актуалізується у професійній сфері людської діяльності. Звертання до проблеми ідентичності є актуальним по причині кризи ідентичності сучасної людини, про яку йдеться мова у роботах  таких  дослідників як Ж. Вірна, П. Лушин,  І. Мельничук, В. Панок, Н. Пов’якель, Н. Шевченко та ін. Дослідження різних чинників розвитку професійної ідентичності має практичне значення в аспекті професійного зростання та аналізу власної діяльності, визначення перспектив професійноготвдосконалення. Одним із ефективних способів розвитку професійної ідентичності практичного психолога є арттерапевтичні методики.
Виклад основного матеріалу. Структура професійної ідентичності є динамічною системою, що інтегрує усвідомлені та неусвідомлені компоненти, тому для аналізу складових компонент широко застосовуються методи арттерапії.
Методи арттерапії допомагають формувати особистість, світогляд, життєві стратегії та сценарії, допомагають аналізувати професійну діяльність та удосконалювати сценарій власного життя. Саме арттерапія є простим та ефективним способом психологічної діагностики та дкорекційно-реабілітаційних впливів, заснованих на творчості та грі, що має широкий діапазон вікового застосування (від дітей до людей похилого віку).
Засобами творчої діяльності практичний психолог, через посередництво образів, які він використовує в арттерапії, транслює своє сприйняття світу та ставлення до нього. Будь-яка творча діяльність – терапевтична по суті та допомагає фахівцю, прийнятним для соціуму способом, зняти напругу, що у неї накопичується, проаналізувати власну професійну діяльність, спрогнозувати перспективу розвитку. У продуктах творчості переплітається інформація, джерелами якої є як відкриті, так і глибинні пласти людської душі. Мова мистецтва, фарб, ліній, форм і образів – допомагає усвідомити те, що дуже складно виразити за допомогою слів. Це та галузь, яка використовує невербальну мову мистецтва для розвитку особистості, як засіб, що дає можливість контактувати з глибинними аспектами духовного життя, з внутрішньою реальністю, що складається з цінностей, почуттів, сприйняття навколишнього світу, життєвого досвіду, професійної ідентифікації.
Арттерапія апелює до внутрішніх, самозцілюючих ресурсів людини, тісно пов’язаних з її творчими можливостями. Відмінною рисою людини є здатність, і одночасно потреба, у відображенні свого внутрішнього світу, осмислення різних аспектів професійної діяльності.
Застосовувані в арттерапії прийоми вербального і невербального зворотного зв’язку можуть включати активне слухання, спостереження, переформулювання висловлювань, констатацію відображених образів в малюнку, вчинках і міміці почуттів, повідомлення про свої почуття в асоціаціях з малюнком.
Артерапевтичні методи є дуже важливими психологічним інструментарієм пізнання особистості[4, с.139]. Ці методи широко використовуються у сучасній психології з метою дослідження різних аспектів особистості, зокрема і професійних, оскільки дозволяють передбачити не тільки якісну, а й кількісну оцінку отриманих результатів. Методи арттерапії спрямовані на проєкцію внутрішнього світу особистості, тому особливістю є використання невизначених або малоструктурованих стимулів, що створюють найкращі умови для прояву внутрішнього світу суб’єкту. В основі методві арттерапії покладено принцип „проектування” на невизначений матеріал своїх почуттів, потреб, установок, ставлення до життя та професійної діяльності. Малоструктуровані або невизначені типові стимули, практична відсутність обмежень дій випробуваних, можливість широкого вибору способів поведінки, спрямованих на розкриття внутрішнього світу суб’єкту, фіксація прояву сутнісних характеристик професійної ідентичності визначають вибір проективного методу як інструменту дослідження.
У нашому дослідженні проективний метод використовується у вигляді методики вільних описів у варіанті самоопису. Саме цей метод дає можливість прослідкувати відтінки самоопису та проаналізувати продукти самосвідомості, виражені мовою самого суб’єкта. В інструкції учасникам дослідження пропонувалося описати себе за трьома ключовими позиціями [1, c.15]:
- уявлення про своє „Я”;
- уявлення про своє реальне професійне „Я”;
- уявлення про своє ідеальне професійне „Я”.
Тексти самоописів психологів підлягали аналітичній обробці.
Проективний метод, застосований у дослідженні, також представлений методиками вивчення продукту творчості – проективного малюнку «Я в професії», що виявився інформативним для визначення особливостей розвитку професійної ідентичності практичних психологів. Учасникам дослідження пропонувалося зобразити тематичний малюнок, використовуючи кольорові олівці та прокоментувати малюнок. При інтерпретації даної методики особлива увага зверталась на наступні ознаки: який образ зображений на малюнку, його розмір, деталі малюнку (що включали кольорову гаму, наявність супутніх образів, перспективу зображеного, лінії та інші показники), а також коментарі авторів щодо зображеного на малюнках. Основну увагу при трактуванні малюнків необхідно звернути на наступні елементи [2, с.16]:
– Які емоції (почуття, переживання) передає малюнок;
– Що знаходиться в центрі малюнку
– Що виглядає дивним на малюнку;
– Як розташовані об’єкти по відношенню до країв аркуша;
– Чи відповідає малюнок поточній порі року;
– Наявність підкреслення (обов’язково поцікавитися чому воно присутнє в малюнку);
– Чи є витирання об’єктів і використання гумки для стирання (саме ці місця можуть вказувати на прихований конфлікт, «бажання щось виправити»);
– Які розміри і пропорції об’єктів (розміри вказують на перебільшення або ж знецінення таких об’єктів, зміна про порцій або спотворення форм є свідченням проблемної об ласті, якій приділяється надмірна увага в малюнку);
– Чи є об’єкти, які повторюються;
– Як виконана робота і яке ставлення автора до неї;
– Чи є підписи у роботі та що вони можуть означати для особи тощо.
Адаптована нами методика малюнку «Я в професії» виявилась інформативною для визначення особливостей розвитку професійної ідентичності практичних психологів. У якості критеріїв інтерпретації малюнків ми спирались на класифікацію Н. Пов’якель[5], що брала за основу символічність або реалістичність зображення. Відповідно до цього реалістичні зображення трактуються як конкретні образи, що є свідченням прямої проєкції ситуації, яка пов’язана з поняттям конкретного «фотографічного» образу, що у більшості малюнків відповідає зображенню людської фігури.
Символічні зображення студентів-майбутніх практичних психологів можна умовно поділити на метафоричні, символічні та атрибутивні.
У метафоричних зображеннях проекція відображена в асоціативних образах, опосередковано, через певний предмет або об’єкт. В цьому аспекті також можуть зустрічатися зображення явищ природи, тварин, дерев, квітів тощо, які асоціюються з професійною діяльністю.
Символічні образи, пов’язані з професійною діяльністю, представлені у вигляді символів, букв, знаків (дорожніх, математичних та пунктуаційних), геометричних фігур (кола, трикутника, овала, ромба та інших фігур), абстракції.
До атрибутивної групи можна віднести образи, що являються певними доповненнями, деталями, атрибутами будь-якого явища, предмету або ситуації (наприклад, горн, паличка, прикраса, наприклад, брошка, декор тощо).
В експерименті брали участь п’ять груп досліджуваних: група А - студенти І курсу ВНЗ, група В – студенти ІІІ курсу, група С – студенти V курсу, група D - працюючі психологи зі стажем роботи від 3 до 8 років, група К – психологи, що здобувають другу вищу освіту із зазначеного напряму [3].
Аналіз малюнків свідчить, що у досліджуваних першої групи переважають метафоричні зображення. Майбутні психологи асоціюють себе з такими метафоричними образами (перелік образів наведено відповідно з усередненим ранговим місцем): дерево, квітка, сонце, тварини, птахи, метелик, море, річка та їх мешканці (осьминог, «золота» рибка, дельфін, кит тощо), корабель, книга, терези, будинок, місяць, гора, їжак, собака, драбина, лев, в’язниця. Негативне забарвлення, на нашу думку, може бути свідченням незадовільного ставлення до себе та показником кризи професійної ідентичності, що пов’язана зі зміною соціальної ролі в процесі ВУЗівського навчання. Такі асоціативні образи більше розкривають особистісні аспекти розвитку, і майже не окреслюють професійних. Аналіз малюнків також підтверджує це припущення у тому ракурсі, що майже 60 % досліджуваних зобразили тільки один образ метафоричного зображення - себе, що також є ознакою кризи ідентичності, пов’язаною зі змінами в системі «Я – концепції». На нашу думку, зображення «внутрішнього Я», акцентуація на особистісних аспектах більше наближається до «его-ідентичності».
У досліджуваних ІІ експериментальної групи дещо переважають реалістичні образи, що у більшій мірі, на нашу думку, може бути свідченням занурення у професійну діяльність. Дещо менше малюнків з метафористичним забарвленням. Але значне місце у цієї категорії досліджуваних посідають малюнки з атрибутивними (навіть, фантастичними) образами: горн, чарівна паличка, квітка-семиколірка, підставка та інші. Такі відповіді, на нашу думку, є свідченням нереального сприйняття професійної діяльності, недостатньої усвідомленості нової соціальної ролі.
У досліджуваних ІІІ експериментальної групи домінують малюнки метафоричного зображення, що відображують проблеми становлення психолога як фахівця (перелік образів наведено відповідно з усередненим ранговим місцем): квітка, сонце, дерево, птахи, річка та їх мешканці («золота» рибка, дельфін, акула тощо), книга, терези, будинок, місяць, гора, їжак, собака, драбина, тварини. 63 % малюнків містять не один образ, а декілька, що є прикладом проекції певних взаємопов’язаних аспектів професійної діяльності. У цієї категорії досліджуваних з’являється «Я для інших», на нашу думку, це свідчить про наближення до професійної ідентичності.
У досліджуваних ІV та V експериментальних груп домінують зображеня метафоричного плану, що відображають усвідомлення себе у професійній діяльності, взаємозв’язки з професійним оточенням, асоціації з певними особистісними якостями, необхідними для здійснення професійної діяльності. Вербальний супровід у поєднанні з зображеннями (драбина, людина йде вгору по сходах, піднімається на гору та ін.) у даної групи опитаних свідчить про кар’єрні орієнтації. Символічні зображення у вигляді геометричних фігур (коло, квадрат, хрест та ін.) у поєднанні з вербальним супроводом, на нашу думку, свідчать про самість, цілісність, що є характерним для становлення професійної ідентичності (див. таб 1.)                                                                                                                                               Таблиця 1.
     Узагальнені показники стану профеесійної ідентичності за самоописами
 

Група	Метафоричні образи	Символічні образи	Атрибутивні образи
І	63,4%	29,8%	6,8%
ІІ	43,2%	43,8%	13%
ІІІ	67,5%	23,3%	9,2%
ІV	70,2%	20,1%	9,7%
V	63,4%	26,4%	10,2%

 
Тексти самоописів за трьома ключовими позиціями: уявлення про своє „Я”; уявлення про своє реальне професійне „Я”; уявлення про своє ідеальне професійне „Я”, разом узяті, визначають певну динаміку стану розвитку професійної ідентичності у студентів психологів та психологів - практиків. Реальне «Я» - відображає, яким бачить себе психолог на даний момент, реальне професійне «Я» дозволяє акцентувати увагу на професійних аспектах, ідеальне професійне «Я» - зразок, ідеал, яким повинен бути професіонал на підставі засвоєних моральних установок.
Зіставлення малюнків досліджуваних груп психологів з текстами самоописів свідчать про деякі схожі тенденції у розгляді компонент професійної ідентичності.
Обробка результатів текстів самоописів відбувалась за наступними показниками: усвідомлення професійних цілей, знання вимог щодо діяльності психолога, окреслення власних можливостей до здійснення професійної діяльності.
Таким чином, зіставлення результатів проективних методик визначає спільні тенденції щодо становлення професійної ідентичності у студентів-практичних психологів (невираженість, опосередкованість, частковість) та психологів практиків (вираженість, диференціація, повнота).  Процес становлення професійної ідентичності у студентів - психологів має особистісно-індивідуальний відтінок та спрямований на діяльнісний аспект, в той час, коли у психологів, що мають досвід практичної діяльності він має більш чіткий та диференційований характер щодо цілей, завдань та вимог діяльності, та має спрямування на усвідомлення та застосування власних можливостей у здійсненні професійної діяльності.
Висновки. Професійна ідентичність, це не просто особистісна якість чи структура особистості, це перш за все тривалий та багатозадачний процес професійного становлення та професійного самоприйняття. Професійна ідентичність може здійснюватися у двох основних напрямах – внутрішньому та зовнішньому.
Внутрішній напрямок передбачає створення та оволодіння фахівцями таких професійних інструментів, як знання, уміння, навички та компетенції. Зовнішній напрямок зумовлює формування зовнішніх засобів професійної діяльності, якими можуть вважатися цінності, норми, принципи, умови та засоби праці, традиції та ритуали професійної спільноти, яку обрав фахівець. Завдяки засобам арттерапії і, в першу чергу, застосованій нами методиці «Я в професії», практичний психолог вчиться бачити свої проблеми з боку, тим самим актуалізуючи власні ресурси для їх вирішення.
Список використаних джерел:
1.          Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки, 2003. 320 с.
2.          Калька Н., Ковальчук З. Практикум з арт-терапії: навч.-метод. посібник. Ч. 1. Львів : ЛьвДУВС, 2020. 232 с.
3.          Павлюх В.В. Особливості професійної ідентичності студентів практичних психологів. Зб. наукових праць Кам’янець-Подільского національного університету імені Івана Огієнка: Серія соціально-педагогічна: Випуск ХІ. Кам’янець-Подільский, Аксіома, 2009. С. 100- 105
4.          Павлюх  В.В. Розвиток професійної ідентичності психотренінговими засобами. – Тези доповідей учасників Другої Міжнародної науково-практичної конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої школи». – Київ: МПУ імені М.П. Драгоманова МОН України,  Поліграф-Центр, 2009. – С. 137-140
5.          Пов’якель Н.І. Професіогенез саморегуляції мислення практичного психолога: Монографія.К.: НПУ ім.. М.П. Драгоманова, 2003. 295 с.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ