Арттерапія та світ Марії Примаченко

Жосан Олександр, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 
м. Кропивницький 

Арттерапія та світ Марії Примаченко

Сучасний соціокультурний простір України характеризується тенденціями втрати національних культурних традицій, зміною загальносуспільних духовних орієнтирів, деформацією цінностей сімейного виховання, засиллям псевдокультурних, агресивних та антигуманних тенденцій у засобах масової інформації. Це все значною мірою ускладнює процес виховання учнів, оскільки формування базових ціннісних орієнтацій відбувається в умовах постійного вибору між тим, що декларується в сім’ї, пропагується соціальними інститутами та транслюється засобами масової інформації. На фоні різкого зниження життєвого рівня збільшується кількість дітей, які не відчувають своєї значущості, взаєморозуміння, підтримки дорослих. Це призводить до девіантної поведінки, соціальної дезадаптації, втрати моральних цінностей [8].

На думку Т. Кондесюк, сьогодні в умовах соціокультурної кризи питання гуманізації освітнього простору набуває першочергового значення. Завданням педагогів має стати організація навчально-виховної взаємодії учителя та учня, орієнтованої на особистість як найвищу цінність сьогодення. А оскільки мистецтво є унікальним засобом впливу на особистість, то сьогодні воно може забезпечити творчу та індивідуально-особистісну спрямованість освіти, стати важливим компонентом її змісту [8].

Арттерапія, використовуючи мистецькі надбання, розкриває можливості для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, соціальному й емоційному розвитку дітей і вирішує завдання виховання, навчання, розвитку, підтримки особистості. У педагогічній практиці не лише психологи, але й і вчителі все частіше починають використовувати окремі прийоми, технології та методи арттерапії. Арттерапія – це метод психотерапії, який допомагає людині пережити внутрішні конфлікти, тривогу, страхи з допомогою творчості. Проте не будь-які заняття творчістю є терапією, адже вона потребує залучення кваліфікованого спеціаліста [2].

На уроках і корекційно-розвиткових заняттях з елементами арттерапії забезпечуються: активізація навчальної та пізнавальної діяльності учнів засобами мистецтва, гармонізація внутрішнього світу дитини та її соціалізація, виховання самоідентифікації особистості дитини в процесі її залучення до національного та світового мистецтва. Із поставленою метою пов’язані наступні завдання: розвиток емоційно-вольової сфери школярів; розвиток креативності як здатності до творчості та потреби до творчого самовираження; психогігієна (турбота про емоційний та психічний стан школяра – зниження внутрішньої тривожності та агресії, оволодіння навичками емоційної саморегуляції); формування позитивної «Я-концепції» учня; забезпечення соціокультурної адаптації школярів (оволодіння поведінковими моделями відповідно до соціально прийнятних морально-етичних норм, формування комунікативної культури та розвиток емпатійних умінь школярів); гармонізація особистісного розвитку учнів [8].

Засоби арттерапії сьогодні є важливими також і в післядипломній освіті. Проблема розвитку професійної компетентності педагога набуває все більшої актуальності у зв’язку з процесом реформування освіти. Одним із важливих шляхів розв’язання цієї проблеми є системне застосування засобів арттерапії, яка звертається до глибинних шарів несвідомого, активізує процеси пошуку шляхів вирішення внутрішніх конфліктів особистості, формує активну життєву позицію, віру у свої сили, автономність і особисті межі, виступає досить ефективним методом для розвитку психологічної компетентності педагогічних працівників. У роботі з педагогами, на думку О. Молчанової, ефективними є наступні форми групової роботи: спільне малювання (всі учасники групи малюють на одному аркуші) – така форма роботи дозволяє формувати діалог, працювати з конфліктними ситуаціями, рівнями взаємодії в групі, соціальними стереотипами, ролями; доповнювальне малювання (аркуш передається по колу, кожен учасник вносить свій елемент у малюнок) – малюнок по-колу на будь-яку або задану тему дозволяє визначити групову динаміку, систему взаємостосунків та стилів поведінки в навчальній групі; розмовне малювання (члени групи спілкуються між собою за допомогою барв, ліній і образів відтворених на малюнку) як спосіб розвитку вміння альтернативної комунікації [5, с. 53–56].

Спеціалісти, які використовували методи творчого самовираження, зазначають, що в будь-якій людині закладена здатність до передачі своїх внутрішніх станів у візуальній формі, а основним механізмом цього процесу є проекція. Будь-який зображувальний продукт – відображення індивідуально-психологічних якостей автора, його світовідчуття, характеру, самоцінки. Взаємодіючи з художніми матеріалами, людина відкриває індивідуальність та унікальність власного внутрішнього світу [4].

Найпоширенішим видом арттерапії сьогодні є художня (образотворча) терапія (ізотерапія), яка ґрунтується на образотворчому мистецтві, важливим напрямом якої є кольоротерапія. Одним із провідних засобів художньої терапії є метод малювання, зображення в будь-якому жанрі на будь-якій поверхні будь-якими художніми техніками та засобами, яке є творчим продуктом суб’єкта, проекцією змістів його внутрішнього світу, посередником у комунікації, показником його свідомих чи неусвідомлених потреб, комплексів, переживань, мотивів. І хоча малюнки не мають наукової однозначності, вони інформативні, високогуманні та коректні [3].

Арттерапія – це найбільш наочний приклад впливу безпосереднього сприйняття мистецтва на людину, де особливе місце відводиться механізму емоційного навіювання, який передбачає передачу людині виразного емоційного стану, вираженого в творі, це метод, заснований на використанні художньої творчості, яке є спільною діяльністю, діалогом, розумінням. Саме ця характерна риса мистецтва, на думку Г. Витак, і є філософським базисом арттерапії [1].

Важливою технікою арттерапії є техніка активної уяви, спрямована на те, щоб поєднати між собою свідоме і несвідоме, примирити їх між собою за допомогою ефективної взаємодії. Взаємодіючи з художніми матеріалами, людина відкриває індивідуальність та унікальність власного внутрішнього світу. Учням (слухачам) потрібно надати певну методику аналізу художнього твору, відпрацювати її у спільній діяльності, а потім запропонувати їм самостійно проаналізувати і описати твір.

Безцінними для арттерапії є, зокрема, твори Марії Примаченко. Їх аналіз може використовуватися як у процесі діагностики, так і під час арттерапевтичної практики.

Марія Оксентіївна «народилася, виросла і провела все життя в селі Болотня Київської області. Її виховували у творчій сім'ї. Батько, Оксентій Григорович, був теслею, створював дворові огорожі. Бабуся займалася розписом писанок. Мати, Параска Василівна, славилася майстерністю вишивання, чого навчилася і сама Марія, яка носила власноруч вишиті сорочки. Крім живопису і вишивання, вона захоплювалася також керамікою, ілюстрацією.

У дитячому віці майбутня художниця не могла працювати в полі і допомагати рідним у багатьох господарських справах через недуги. Коли дівчинці було сім років, Маруся захворіла на поліомієліт. Надалі все життя художниця переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями. Час, що звільнила хвороба, Марія використовувала для занять творчістю.

Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці – коли знайшла синювату глину, якою розмалювала власний будинок. Робота дівчини припала всім до душі – незабаром вона отримала перше замовлення. За розмальовування будинку сусідів Марії віддячили поросям. Згодом саме це порося допомогло всій її родині вижити в голодні часи.

Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона пройшла лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Зате Примаченко однаково вправно малювала обома руками. Певну художню освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва – Тетяні Флорі. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що працювали в Київському музеї українського мистецтва. Там її творчість стала більш різноманітною: Марія малювала, вишивала, захопилася керамікою. 1936 року експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила. Першими живописними роботами, ймовірно, були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки. У цей період життя Марія намалювала картини: «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки2 та інші. Зображення звіриного світу вирізняється фантастичними, казковими, фольклорними мотивами».

1936 рік став знаковим у кар'єрі художниці. Тоді відбулася Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її "Звірів з Болотні". Марія стала відомою. Їй присудили диплом I ступеня. Незабаром її роботи з'явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а 1937 року – на Міжнародній виставці в Парижі. А потім вже і у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Виходили статті в періодиці, журналах. Музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією». [12].

На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. «Марії довелося повернутися в рідну Болотню. Її коханий, якого одним з перших забрали на фронт, так і не побачив новонародженого сина. В останньому своєму листі він побажав щастя синові і повідомив, що йде у п'яту атаку. Більше звісток від нього не було. Загибель коханого стала страшним ударом, який відібрав бажання і натхнення займатися творчістю. До того ж Примаченко залишилася з маленьким сином і старими батьками в напівзруйнованому будинку. У повоєнні часи художниця не вписувалася в межі тодішньої творчості, яка прославляла соціалістичну дійсність.

Марія повернулася до улюбленої справи наприкінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг. Щоб заробити грошей, Примаченко шила оригінальні весільні сукні жителям своєї місцевості, правда, у цікавий метод: фасон і крій вона вибирала "на око", а ножицями не користувалася – просто рвала тканину.

За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють у десятки тисяч доларів. До того ж вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна "в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в'язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою, і спостерігала за життям, яке відбувалось у хаті" і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру» [12].

Творчість М. Примаченко – явище самобутнє, неповторне, як і мистецтво кожного з великих майстрів. Народжені, здається, самою землею, вони поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше художнє вираження завдяки своїй індивідуальності, своєму таланту.

М. Примаченко постійно вчилася у рідної поліської природи. Але зв'язки її творчості з гіллям генеалогічного дерева найстародавнішого мистецтва незаперечні. У її картинах знаходять втілення ще язичницькі, що знайшли відгук у надрах слов'янської міфології, образи фантастичних чудовиськ і птахів. Художниця ніби синтезує досвід багатьох поколінь народних майстрів. Джерела її творчості і в повсюдно вживаних в Україні настінних хатніх розписах – одному із найстародавніших жанрів світового декоративного мистецтва. і в тому орнаментальному та пісенному багатстві, що входило у дитячу свідомість з колисковою матері, яке оточувало кожного дня: це і медяники, що робились у вигляді фантастичних тварин, і весільні вироби з тіста, і старовинні тканини, килими, вишивки, вибійки [9; 10].

Твори М. Примаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура народу. Це ніби згусток емоційних вражень, і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості являє собою феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого, коли відчиняється «будиночок чаклунки» і звідти виходять у світ її небувалі, часом химерні образи. Стиль М. Примаченко – магічний реалізм у живописі, художній метод, у якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу, переплетення фантазії та дійсності. Це чарівне мереживо сплетене з міфів, казок, народних приказок, уяви художниці та її умов життя [9; 10].

Творчість Марії Примаченко має також важливе значення і в національно-патріотичному вихованні дітей та молоді, оскільки носить яскраво виражений національний характер. Свої картини художниця не продавала, а дарувала. Багато її картин так і називаються: «Дарую красні маки людям…», «Сині волошки дарую Україні»…

Техніки примітивізму, як правило, є доступними і дітям, і дорослим. Тому, застосовуючи їх, вони можуть у власних художніх творах виражати свої почуття, думки, переживання.

Існує багато шляхів використання творів М. Примаченко у різних видах арттерапії, зокрема у художній терапії, бібліотерапії, музикотерапії, казкотерапії тощо. Наприклад, можна запропонувати дітям (дорослим) написати казку з певним сюжетом, визначеним психологом одноосібно, враховуючи мету роботи, або розробленим у результаті спільної діяльності.

Значну частину творів художниці можна успішно використати у проєктивній методиці художньої терапії «Неіснуюча тварина», яка є і методикою, що надає комплексну характеристику особистості, і арттерапевтичною вправою, що зцілює [11, с. 9]. На основі творів художниці можна запропонувати дітям і дорослим створити власні зображення неіснуючих тварин. У такому малюнку особа може вільно висловити свої думки, почуття та переживання через мову образів, символів та кольорів, а також вивільнитися від негативних переживань. Проєктивна методика «Неіснуюча тварина» активізує важливі психічні функції (мову, сприймання, рухову координацію, мислення) та забезпечує зв’язок між ними [11, с. 15].

Отже, творчість відомої української художниці може стати важливим джерелом нових ідей та підходів у розвитку арттерапії.

Додатки:

Марія Примаченко. Твори.
Марія Приймаченко. Народний примітив світового рівня
Майстер-клас О.Бодашко «Малюємо фантастичного звіра разом»

Список використаних джерел
1.    Витак Г. Філософські основи арт-терапії. Наукові записки. Серія: Філософія. 2013. Вип. 12. С. 288–299.
2.    Вітюк Л. Не просто малювання. Як арттерапія допомагає дітям впоратися з травматичним досвідом. Українська правда. 08.08.2023.
3.    Вознесенська О.Л. Атр-терапія у подоланні психічної травми: практичний посібник / Олена Вознесенська, Марина Сидоркіна. – К. : Золоті ворота, 2015. – 148 с.
4.    Енциклопедичний словник з арт-терапії / О.Л. Вознесенська, О.М. Скнар, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, О.О. Деркач, Л.В. Мова та ін.; [за заг. Наук. ред. О.Л. Вознесенської, О.М. Скнар]. – К. : Видавець ФОП Назаренко Т.В., 2017. – 312 с.
5.    Жосан О.Е. Використання засобів арт-терапії в процесі підвищення рівня професійної компетентності науково-педагогічних та педагогічних працівників (з досвіду роботи Оксани Молчанової) // Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників в умовах неперервної освіти : Науково-методичний вісник № 55. - Кропивницький : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2019. - С. 52-59.
6.    Жосан О.Е. Використання засобів арт-терапії в процесі підвищення рівня професійної компетентності науково-педагогічних та педагогічних працівників (з досвіду роботи Оксани Молчанової). Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників в умовах неперервної освіти : Науково-методичний вісник. Кропивницький : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2019. № 55. С. 52-59.
7.    Калька Н., Ковальчук З. Практикум з арт-терапії : навч.-метод. посібник. Ч. 1. Львів : ЛьвДУВС, 2020. 232 с.
8.    Кондесюк Т. Арт-педагогіка. URL: http://surl.li/mjqnw/.
9. Константинова К. Буття і фантазії Марії Примаченко. Дзеркало тижня. 05.02.2016.
10. Скиба М. Наївний екзистенціалізм Марії Приймаченко. Український журнал. 2009. № 4. С. 60–61.
11.  Татаріна О.В. Практикум з арт-терапії в роботі з дітьми. Київ : Астамір-В, 2018. 256 с.
12. Шулікіна М. Що потрібно знати про художницю Марію Примаченко. URL: https://vogue.ua/article/culture/art/chto-nuzhno-znat-o-marii-primachenko-32145.html.
 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ