Терапевтична казка у роботі з дорослими, які зазнали втрат унаслідок війни

 

Войтко Валентина Володимирівна, старший викладач кафедри педагогіки,
 психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»,
 кандидат педагогічних наук, психолог

Терапевтична казка у роботі з дорослими, які зазнали

втрат унаслідок війни

    Воєнні дії спричиняють звичне порушення життєдіяльності людей, завдають шкоди їхньому здоров’ю, призводять до великих людських жертв, значних матеріальних збитків тощо. Таку ситуацію науковці зазвичай класифікують як екстремальну (надзвичайну). Екстремальна ситуація для тих, хто її переживає, може стати кризовою, стресовою, травматичною та спричинити відповідно кризу, стрес, психотравму.

     Поведінка людини в критичній ситуації виявляє не лише індивідуальні, але й соціально-психологічні якості, світогляд, етичні переконання та погляди, адаптаційні можливості людини. Як наголошує Ф. Ю. Василюк, існують ситуації, наприклад, втрата близької людини, які не можуть бути вирішені жодними предметно-практичними діями чи найдосконалішим віддзеркаленням, оскільки вони незворотні.

     Саме критична ситуація ставить перед особистістю дилему: поразка, психологічна капітуляція або перемога. Однак вона ще не є кризою, хоча може її зумовити. Сучасна психологічна наука пропонує чотири ключові поняття, якими можна описати типи критичних ситуацій: стрес, фрустрація, конфлікт, криза, де :

      - стрес (англ. stress – напруга) можна визначити як неспецифічну реакцію організму на ситуацію, яка вимагає більшої або меншої функціональної його перебудови, відповідної адаптації до певної ситуації. Важливо мати на увазі, що будь-яка нова життєва ситуація спричинює стрес, але далеко не кожна буває критичною. Критичні ситуації викликають дистрес, який переживають як горе, нещастя, виснаження сил, що супроводжується порушенням адаптації, контролю та який перешкоджає самоактуалізації особистості;

      -фрустрація (лат. frustratio – обман, марне очікування, розлад) визначається як стан, спричинений двома моментами: наявністю сильної мотивованості досягти мети (задовольнити потребу) і перепонами, які перешкоджають цьому досягненню. Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть виявитися зовнішні та внутрішні чинники різного характеру: фізичні (позбавлення волі), біологічні (хвороба, старіння), психологічні (страх, інтелектуальна недостатність), соціокультурні (норми, правила, заборони), матеріальні (гроші);

      -конфлікт як критична психологічна ситуація припускає наявність у людини досить складного внутрішнього стану й актуалізацію цієї складності відповідно до вимог життя, тобто «витягання» цієї складності з метою подальшого її застосування [  3; 5]

      У людини, яка пережила емоційний травматичний стрес, інакше починає функціонувати пам’ять: механізм травматичної пам’яті, необхідний для виживання людини, стає причиною посттравматичних стресових станів.   

    Після припинення дії стресора яскраві емоційні образні спогади не просто зберігаються в довготривалій пам’яті, але й знову та знову з’являються в пам’яті оперативній, сприяючи розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Травматичний стрес вважається НОРМАЛЬНОЮ реакцією  на НЕНОРМАЛЬНІ обставини (події, що виходять за межі звичайного життєвого досвіду людини).

      Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відкладена та/або затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію (короткочасну чи тривалу) надзвичайно загрозливого чи катастрофічного характеру.

    За даними ВООЗ, близько 80% постраждалих в екстремальних ситуаціях людей успішно долають травматичний стрес і лише у решти 20% прояви травматичного стресу трансформуються в посттравматичний стресовий розлад як хворобу, в якій проявляються фізіологічні та психологічні симптоми.Головним завданням психологів та психотерапевтів у такий нестабільний та небезпечний час має бути турбота про психоемоційний стан дітей та дорослих.

    Якнайкраще впоратись із цим допомагає казкотерапія, що спрямована на подолання сильних емоцій та переживання негативного досвіду.

 Сьогодні казкотерапія широко застосовується не тільки для дитей, а і для підлітків та дорослих.

Казкотерапія — це не просто читання або слухання казок. Це процес активної взаємодії між казкотерапевтом і клієнтом, який включає обговорення казки, аналогій із життям клієнта, емоційних реакцій на події казки, можливих альтернативних сценаріїв тощо [  1; 5;7]

Можливості казок великі:

- казкотерапія допомагає  зрозуміти себе, свої проблеми, свої ресурси та можливості;

 -казкотерапія сприяє розвитку творчості, уяви, емпатії, критичного мислення, самопізнання та саморегуляції;

- казкотерапія знижує рівень тривоги, агресивності, допомагає відпочити від стресу, відновити сили;

- казкотерапія наповнює людину  життєстверджувальною силою;

     -казкотерапія для людей, які зазнали   втрату чи  насилля  під час війни,   є досить продуктивною в розвитку адаптивних механізмів в навколишньому світі;

-казкотерапія - це метод, що використовує казкову форму для корекції емоційних порушень і вдосконалення взаємостосунків із навколишнім світом;

-казки  надихають і мотивують, бо вони показують приклади перемоги добра над злом, справедливості над несправедливістю, мужності над страхом;

-казки мають особливу силу, бо вони говорять мовою символів і образів, які легко сприймаються підсвідомістю;

   -казкотерапія – це процес утворення зв’язку між казковими

подіями і поведінкою в реальному житті. Це процес перенесення казкових змістів у реальність [1-8].

  Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї

внутрішньої сутності, внутрішнього стану, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом.

 Для отримання необхідного терапевтичного ефекту в успішній роботі з казкою необхідно дотримуватись наступних принципів:

– принцип усвідомленості. Акцент робиться на усвідомленні причинно-наслідкових зв’язків у розвитку сюжету, розумінні ролі кожного персонажу в подіях, що розвиваються;

– принцип множинності. Розуміння багатозначності однієї події;

– принцип зв’язку з реальністю. Усвідомлення того, що кожна казкова ситуація розгортає перед нами деякий життєвий урок[ 4; 8].

       Окрім принципів роботи з казкою в ході казкотерапевтичного заняття необхідно дотримуватись відповідної структури заняття, яке, хоча й має бути індивідуальним, повинно будуватися за наступними структурними компонентами:

1) ритуал входження в казку;

2) повторення;

3) розширення;

4) закріплення;

5) інтеграція;

6) резюмування;

7) ритуал виходу з казки.

       Саме обговорення казкової історії дозволяє сформувати або розвинути необхідні якості існуючої та подальшої життєдіяльності.

      В ході обговорення казки особистість може  актуалізувати почуття, що допоможе їй  в майбутньому, надає відчуття захищеності, заспокоює нервову систему, знімає напруження та тривожність.

     Форми роботи з казкою у груповому арт-терапевтичному процесі:

1. Пригадування відомої казки (улюбленої, тієї, яка найбільше вразила, або першої, яка спала на думку) як привід для арт-терапевтичної роботи. Згадування про казку терапевтом являє собою порівняно легку терапевтичну інтервенцію. Завдання згадати казку (як символічний текст) означає лише значеннєву глибину, на якій клієнтам пропонують працювати. Задумавши казку, що спливла в пам’яті, клієнти самі вирішують, що малювати.

 2. Звертання до певного казкового образу. Робота з символічним образом (символістика – властивість виражати архетипи колективного несвідомого – гарантується його приналежністю до жанру казки) орієнтує учасника групи на деяке коло глибинних проблем. Казка при цьому є символічним простором, що орієнтує клієнта.  

3. Індивідуальне створення казки. У груповій формі арт-терапії воно може бути домашнім завданням (утім, практика свідчить, що зазвичай, через зрозумілий опір, з цим завданням може впоратися не вся група). Методика «Створення чарівної казки», створена в 1996 p.,містить докладну схему екзистенціального тлумачення створюваного казкового тексту (зрозуміло, не єдино можливу, якщо казка – текст символічний). Чарівна казка – жанр, який мовою образів описує шлях особистісного становлення клієнта. Індивідуально створений текст ближчий до глибинної проблематики особистісного зростання, ніж текст сприйнятої казки. Послідовна арт-терапевтична робота з образами і ситуаціями натягає між специфічно організованими спицями зна-

ченнєвого каркасу тонку емоційну тканину.

4. Спільне створення казки, як і створення спільного малюнка, є процесом, що об’єднує групу. Специфіка казки задає ситуацію об’єднання на глибинних засадах – навколо процесу пошуку вирішення єдиної проблеми (екзистенціальне значущої, атому такої, що стосується кожного учасника групи) [  2;5;6].

Терапевтична казка для роботи з втратою.

Мета: допомогти клієнту пережити втрату через усвідомлення та прийняття своїх емоцій.

Для кого: для дорослих, у  яких загинули на війні чи через війну діти.

НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ НІКОЛИ

В.Войтко

     У парку дерева росли парами чи трійками: каштан, горобина, липа, дуб, клен. І лише Береза була одна. Ні маленького, ні великого дерева поряд не було. Колись ця Береза була стрункою Берізкою: білий стовбур, безліч чудових листочків, кучерява, що прямує до сонця, верхівка, багато гостей серед гілок (птахи, метелики, промінчики, вітерець). Весною сережки прикрашали і без того вродливу Берізку.

   Вона була ніжна з усіма та гостинна. Під розкішною гривою зелених листочків відпочивали мандрівники, на гілочках гойдалися птахи, нескін ченний танець вів вітер.

   Вона мріяла, як навколо неї виросте багато маленьких берізок, як вони разом шелестітимуть пісню кохання, як птахи перелітатимуть з гілки на гілку, як під їхню крону приходитимуть на побачення.

   Однієї весни вона з радістю побачила маленький паросток-перша берізка!

   Щастя було безмежним. Вона співала колискову маленькій Берізці, говорила доброго ранку і добраніч, захищала своїми гілками від сонця. Три роки мама-Береза була щаслива з Берізкою-донечкою. Три роки вони не могли наговоритися. Три роки Берізка-мама не могла наслухатися, що снилося маленькій….

Настала четверта весна, а за нею і літо. Доросла Берізка милувалася маленькою, раділа її зростанню.

Якось прийшли люди із дітьми. Розташувалися відпочивати під покровом берез. Повісили на юну Берізку сумки, речі, а потім ще й гойдалку.

Розгублена Берізка гойдалася від болю, дивилася на маму-Берізку, тяглася до неї тоненькими трепетними гілочками.

 На гойдалку сіла доросла дівчинка. Берізонька охнула і – тріснула! А дівчинка засміялася і сильніше смикнула Берізку.

 Берізка переламалася.

 Люди з реготом дружно доламали Берізку і кинули гарну гриву молодої Берізки та пеньочок вмирати.

 Мама-Берізка застогнала.

Листя перестало блищати, птахи та вітер не тішили, верхівка не прагнула більше до сонця. Схилилася верхівка Берези до пеньочка, опустилися гілки, потріскалася кора.

 Роки минали. Пеньочок руйнувався і його ледве видно було, але мама-Береза продовжувала жити і пам'ятати про те щасливе життя, де її Берізонька була з нею, де вона була мамою.

Так і жила Береза, тільки у своїй пам'яті мама. Вже не струнка, не відкрита світу, не з білою корою, а з великою кількістю глибоких тріщин від горя .

Росте Береза і трепетно, щоранку, вдивляється в залишки пеньочка донечки-Берізоньки і шелестить: «Доброго ранку, рідна моя!» ... І насилу піднімає гілки.

Ось і ще одна весна. Береза насилу і без бажання прокидалася від сну.

Не піднімаючи гілки, Береза з болем і любов'ю дивиться на місце, де колись росла її маленька Берізка. З полегшенням видихнула - ще є пеньочок. Вона ще його бачить.

  Але раптом Береза почула тихе-тихе: «Здрастуйте, Хресна!» (Так дерева зверталися завжди до тих дерев, біля яких вони продовжували жити, втративши коріння батьків).

  Береза придивилася і побачила маленький Кленочок. Він був дуже юний і, мабуть, його насіння залетіло восени під крони Берези.

Вона не відповіла, а тільки злякано дивилася, чи не руйнує цей паросток її пам'ять?

Але вона почала помічати, що Кленочок запрошує пташок, сонячні промінчики, метеликів у гості і вони йому розповідають про її Берізку, сідають на пеньочок, вітаються. У її горя та її пеньочка з'явилися гості і це було тепло і боляче одночасно.

 …Повернути не можна вчорашнє, але так хочеться, щоби пам'ятали, згадували…

Одного весняного дня Кленочок приймав багато гостей одночасно: всі приносили гілочки, квіточки, листочки і клали навколо пеньочка-це був день народження маленької Берізки.

Увечері Береза зашелестіла листям, як давно не робила, і сказала:

 -Доброї ночі, Кленочку! Дякую тобі за добре серце…

А потім, помовчавши, сама від себе не чекаючи,  сказала:

-Розпуши гілки, струсни листям-так дерево більше отримає відпочинку...

І Кленочок щасливо відгукнувся:

- Дякую, Хресна….Тихої Вам ночі...

     Минали дні. У Берези та у Кленочка з'явилися розмови, часом довгі. Береза веселіше прокидалася.

 Якось уночі піднялася страшна буря: листя великих дерев зривало, квіти жбурляло високо, птахи забилися під коріння дерев.

Вона побачила внизу, як тоненький Кленочок опускав тоненькі гілочки з малесенькими листочками над пеньочком, щоб його не розкидало, не розмило і щось шепотів. Береза прислухалася:

- Не бійся, сестричка, я тебе захищаю ... Не бійся.

Йому було важко, але він ні на що не звертав уваги.

Береза, як могла, опустила гілки на Кленочок і пеньочок, захищаючи собою дітей. Вона бачила, як тремтить від напруги Кленочок, але просить допомоги.

-Притулися до моїх гілок, Кленочку! І не відпускай мою гілку, чуєш? Не відпускай мене ніколи!-серцем сказала Береза і нагнула ще нижче свої гілля над юним деревцем.

Буря скінчилася. Природа відпочивала. Береза та Кленок втомилися, але ніжно дивилися один на одного.

 Минали дні. Прийшла осінь. Листя стало опадати. Ось і останній листочок з Берези впав. Вона ніжно прикривала своїм листям пеньочок і Кленочок, а він ніжно вкривав своїми листочками коріння Берези.

Вже засинаючи Кленочок тихо сказав:

-         Спокійного відпочинку і до зустрічі навесні, Берізко! До зустрічі,  ...мамо... -  І видно було, як він затремтів від хвилювання.

Береза, сумуючи і радіючи, глибоко  вдихнувши, відповіла:

- На добраніч, доню!......На добраніч, СИНКУ! До зустрічі навесні!

Береза опустила низько-низько гілку, а Кленочок підняв свою маленьку гілочку і сказав:

- Не відпускай мою гілочку, мамо!

- Не відпущу! ... ... Ніколи!- сказала і затремтіла  Береза.

Вони ніжно-ніжно і міцно-міцно переплели свої гілки, а покривало опалого листя тихо оберігало смуток і радість, колишнє і майбутнє їхніх сердець.

     Отже, казкотерапія – метод не директивної психотерапії, метою якої є передача життєвого досвіду, спосіб взаємодії із внутрішнім «я», за допомогою особливої казкової обстановки.

Метод казкотерапії спрямований на створення моделей проблем та проблемних ситуацій, роз’яснення їхньої сутності, створення умов для навчання, самовдосконалення та мотивації життєдіяльності людини.

Список використаних джерел

1.     Деркач О. О. Педагогіка творчості : Арт-терапія та казкотерапія на допомогу вчителю, вихователю, практичному психологу / О.О.Деркач. – Вінниця : ВДПУ, 2009. – 88 с.

2.    Євтушенко І.В. Використання казок в роботі психолога / І. В.Євтушенко, С. М. Аврамченко. – К. : Марич, 2011. – 96 с.

3.    Замелюк М. В. О. Сухомлинський про роль казки у творчому розвитку дитини дошкільного віку / М. Замелюк // Актуальні проблеми педагогічної освіти : європейський і національний вимір: Матеріали І Міжнародної науковопрактичної конференції (3–5 червня 2016 р.) ; А. В. Лякішева (заг.ред.). П. П. Гусак, І. М. Брушневська та ін. – у 2 т. – Т. 1 (А–Н). Луцьк: ФОП Покора І. О., 2016. – 274 с.

4.    Замелюк М. І Казкотерапія як інноваційна здоровʼязбережувальна технологія у просторі сучасного дошкільного закладу / М. Замелюк // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки / серія: Педагогічні науки № 2/35. – Луцьк, 2017. 44.

5.    Замелюк М.І. Майстер-клас «Майстерня казкотерапії» / М. Замелюк // Вектор пошуку в сучасному освітньому просторі: матеріали ІV обласної науково-практичної конференції (15 лютого 2018 р. м. Луцьк). – Луцьк, Волиньполіграф, 2018. 45.

6.    Зборовська Н. Казки як психотерапія для дорослих і дітей / Н. Зборовська // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 9. – С. 71–80

7.    Магдисюк Л. І. Казкотерапія в психологічному консультуванні дітей та дорослих : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. ІІІ–ІV рівнів акредитації / Людмила Іванівна Магдисюк, Раїса Петрівна Федоренко, Марія Іванівна Замелюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2019. – 152 с.

8.     Скалига В. Казкове виховання : казкотерапія / В.Скалига // Освіта України. – 2013. – № 26 (липень). – С. 12.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ