Роль казок про тварин в корекції страхів та тривожності молодших дошкільників

Нагорянська Оксана, ДНЗ (ясла-садок) «Оленка» №70 комбінованого типу м. Кропивницький

Роль казок про тварин в корекції страхів та тривожності молодших дошкільників

Постановка проблеми. Атмосфера, в якій ми зростаємо в ранньому дитинстві, сильно впливає на те, як в подальшому житті ми будемо реагувати на зміни. Тому надзвичайно велику цінність мають казки, які збагатять емоційну сферу та розвинуть уяву дошкільнят. Дітям молодшого та середнього дошкільного віку читають та розповідають казки про тварин. В природі цих казок – різке розмежування позитивного і негативного, доступно для дитячого розуму описано  як реагувати на ту чи іншу проблему.  Діти до 5 років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому, казки про тварин краще всього передадуть маленьким дітям життєвий досвід та допоможуть  подолати тривожність. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Казкотерапія – процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності (В.Я. Пропп).
Казкотерапія – процес активізації ресурсів, потенціалу особистості (К. Юнг).
 Згідно з дослідженнями З. Фрейда, казки мають те ж саме енергетичне джерело, що й сновидіння та невротичні симптоми: вони позбавляють від напруги, яка виникає в людини при обмеженні її прагнення до задоволення. У цьому розумінні казка завжди – «викривлення дійсності». Вона належить до спотворених пережитків бажань, фантазій цілих народів, до світових уявлень. З. Фрейд вважає, що «щаслива людина не фантазує – лише невдоволена. Нездійсненні бажання є суттю рушійної сили фантазії, а також окрема фантазія є уявним виконанням бажання, виправленням дійсності» . Нещасна, невдоволена людина уявляє життєву ситуацію, якої не існує в дійсності і, як наслідок, є лише казкою.
К. Ґ. Юнг, досліджуючи казки, зазначав, що вони відображають вічні проблеми людського буття від народження до смерті. Образи казкових героїв і сюжети чарівних історій пов’язують індивідуальну свідомість дитини з колективним несвідомим. Змістом колективного несвідомого є архетипи. Архетип становить несвідомий зміст, який змінюється, стаючи усвідомленим. Одним із виражень архетипів, за К. Ґ. Юнгом, є казки. Саме їх символічна мова здатна передавати психологічні стани, які переживає людина, вибираючи той чи інший казковий сюжет або героя. Персонажі казок символічно виражають різні архетипи, впливаючи певним чином на розвиток і поведінку особистості. Образи казок впливають на людину незалежно від того, усвідомлює вона їх дію чи ні, оскільки вони є частиною колективного несвідомого.
При виборі казки, котра повинна слугувати підтримкою дитині, не має великого значення, чи тієї статі головний герой, що і дитина. Хлопчик може ідентифікувати себе з Білосніжкою, оскільки її проблема універсальна. Він може відчувати радість від покарання чарівника, не відчуваючи при цьому провину. Він може відчути полегшення, відпускаючи злість, яка нашарувалася по відношенню до своєї матері. Дякуючи символам, прихованим в казках, можна покарати матір на несвідомому рівні,  при цьому не проявляти ненависть на свідомому рівні. Казка дає можливість дитині виразити почуття і відчути катарсис, знижуючи рівень напруги.
Емоційні якості в казках виражаються через атрибут або дію. Почуття і реакції героя виступають у вигляді речей і подій в оточуючому його світі, що Холбек визначив як «проекцію»; абстрактні поняття виявляються конкретними предметами символічного характеру. Ці символи дуже впливають на нас, оскільки стимулюють уяву, яка в свою чергу пробуджує наші почуття і емоції. Якщо героїня відчуває, що з нею погано поводяться, то це ілюструється таким чином: мати змінюється мачухою або навіть відьмою.
Проводячи терапію за допомогою казки, потрібно бути відкритим індивідуальним символам конкретної дитини, яка додатково встановлює особистісні стосунки із символічним світом [1].
Виклад основного матеріалу. Казки про тварин – це досить специфічний масив народної казки, з історичного погляду – її найдавніший шар. Виразний відбиток на «звіриному епосі» у початковий період його формування  залишили, зокрема, тотемічні уявлення людей стародавнього часу про навколишній світ. Первісні люди вважали тварин охоронцями, могутніми захисниками та покровителями роду. Образ звірів  у казках давно втратив первісне значення, свій обрядовий та магічний характер  і фактично сприймається як алегоричне  зображення людини [2].
Образи тварин певною мірою стереотипні. Так, лисиця з одного боку символізує підступність і хитрість, а з іншого – мудрість та іронію. Заєць – полохливий боягуз, і, одночасно – добре звірятко, яке може стати в пригоді. Вовк часом уособлює жадібність, а часом – виступає як сильна і вірна істота, що може бути щиро вдячною за зроблене їй добро.
Свійські тварини не менш символічні: корова-кормилиця – добре серце, козочки – спритні і мудрі, вівці та віслюки – вперті, півні – хоробрі і хвалькуваті, коні – сильні та сміливі.
Свійські тварини не менш символічні: корова-кормилиця – добре серце, козочки – спритні і мудрі, вівці та віслюки – вперті, півні – хоробрі і хвалькуваті, коні – сильні та сміливі.
Свійські тварини не менш символічні: корова-кормилиця – добре серце, козочки – спритні і мудрі, вівці та віслюки – вперті, півні – хоробрі і хвалькуваті, коні – сильні та сміливі. Собака – символ вірності, пильності, подружньої вірності. Як охоронець стада – символ доброго пастиря. Cобака – одна з перших тварин, що була приручена людиною. Вона з вовком однієї породи, попри те, є його лютим ворогом. На відміну від сірого, собака захищає хозяйське добро, вона – вірний друг людини. Ледь зачує вовк собачий гавкіт, то тримається подалі, бо знає – і чуття, і зуби у собаки гострі. Персонаж Кота, представлений в усній народній творчості теж може виступати як героєм, так і антигероєм. Через свій часом непередбачуваний темперамент, Кіт зазвичай асоціюється із твариною самостійною. Проте, при вивченні слов'янських народних казок помітно, що однією з позитивних якостей, що має персонаж Кота є здатність до плодотворної співпраці з іншими тваринами. У боснійській народній казці «Яйце-ватажок» безстрашний Кіт об'єднався із Яйцем-ватажком, Віслюком та Півнем проти зграї вовків, яку вони успішно перемогли завдяки злагодженій роботі та раціональному використанні власних сил та кмітливості. У чеській народній казці «Судне поле» Кіт теж прийняв участь у боротьбі проти лісових хижаків, на цей раз виступаючи за команду Собаки, Півня та Гусака. Проте, не кожен казковий Кіт здатен на великі справи. Чеська казка «Чому миші, коти й собаки між собою не мирять»  вказує на негативні сторони котів: їхню схильність до заздрощів та підступності. В українській казці «Кіт і пес» Кіт щиро визнає, що він ледачий і зайняти йому себе абсолютно нічим: життя його безтурботне та без клопот. Настільки, що йому навіть від того спиться погано. Отже, Кішка – це тварина із багатьма обличчями, здатна прийняти як світлу, так і темну сторону. В українських казках про звірів чудово простежується соціальний підтекст: звірі мають царів, воюють, товаришують, тощо, тобто вступають у суто людські суспільні стосунки. Це допомагає символічно викрити пороки та соціальну несправедливість. Педагогічний вплив казок про звірів на дитину здійснюється саме завдяки їх алегоричності та вічної актуальності проблем, що в них порушуються [ 3].
 В українських казках про звірів чудово простежується соціальний підтекст: звірі мають царів, воюють, товаришують, тощо, тобто вступають у суто людські суспільні стосунки. Це допомагає символічно викрити пороки та соціальну несправедливість. Педагогічний вплив казок про звірів на дитину здійснюється саме завдяки їх алегоричності та вічної актуальності проблем, що в них порушуються [ 3].
 В українських казках про звірів чудово простежується соціальний підтекст: звірі мають царів, воюють, товаришують, тощо, тобто вступають у суто людські суспільні стосунки. Це допомагає символічно викрити пороки та соціальну несправедливість. Педагогічний вплив казок про звірів на дитину здійснюється саме завдяки їх алегоричності та вічної актуальності проблем, що в них порушуються [ 3].
Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням — епітетам: Мишка — шкряботушка, Жабка — скрекотушка, «Зайчик-побігайчик», «Лисичка-сестричка», «Кабан-іклан», «Ведмідь-набрід» — все це допомагає дітям чітко уявити кожну тварину [4].
Щоб позбутися страхів, тривожності та негативних проявів дезадаптації у дітей я в своїй роботі використовую казки, у яких навіть такі тварини як кролик, зайчик, комарик, які не відзначаються хоробрістю, знаходять спосіб подолати свій страх. Вирішити дитячі проблеми допоможуть казки Пляцковського М.С.: «Комашка, яка хотіла стати великою», «Кролик, який нікого не боявся», а  «Казка про  перевернуту черепаху» наголошує, що варто дочекатися Теплого Південного Вітру і все стане на свої місця [5]. Серед народних казок для корекційної  роботи можуть підійти наступні: «Вовк та семеро козенят», «Котик та півник», «Ріпка», «Теремок»,  «Бременські музиканти», «Пан Коцький».
Роль казок про тварин в корекції страхів та тривожності молодших дошкільників
Заняття з казкотерапії: «Казка про перевернуту черепаху»
Пляцковській М.С.
Мета: корекція страхів та тривожності, зниження напруження, набуття дитиною способів реагування на проблему, що виникла, розвиток уяви та творчості, виховання терпіння.
Матеріали: гуаш, пензлики, альбом, простий олівець, гумка.
Хід заняття
1.    Пальчикова гра: «Черепеха»;
2.    Читання казки М.Пляцковського : «Казка про перевернуту черепаху»;
3.    Обговорення казки:
-        Чому в черепахи виникли проблеми?
-        Чому черепаху ніхто не розумів?
-        Чи намагалися їй допомогти інші звірі?
-        Як вирішилася проблема Черепахи Янепоспішаю?
4.    Малювання черепахи  (можна запропонувати розмальовку, де вже є готова черепаха, завдання дитини розмалювати панцир різними візерунками. В цьому випадку панцир виступає мандалою і можна проаналізувати індивідуальні символи дитячої свідомості.)
5.     Підсумок.
Висновки. Казки про тварин мають великий корекційний вплив на психіку найменших дітей, вони знімають напругу та слугують зразком соціальної поведінки. Роботу з казкою слід поєднувати з іншими арт-терапевтичними засобами. Можна разом з дитиною вибрати тотем, тобто звірятко-охоронця та намалювати його. Можна також прочитати казку та пограти в рухливу гру, наприклад, «Кіт та миші», давши боязкій дитині можливість втекти від злого кота, або навіть спробувати себе в ролі кота. Отже, казки про тварин – це чудовий корекційний засіб проти страхів та тривоги у дітей молодшого дошкільного віку.

Список використаних джерел

1. Казкотерапія як один із методів практичної діяльності психолога : метод. посіб. із дисципл. «Практика психологічного впливу в клінічній психології» для студ. психол. факультету спеціальності 6.030102 – психологія, 6.030103 – практична психологія / уклад. Герман Н.І., Горобець Т.В., – Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2015. – 142 с.
2. Казки про тварин. Кн. 16. Серія «Українська народна творчість» /  упорядник Березовський І.П. – К. : Наукова думка, 1976. – 574 с.
3. Тварини в слов'янських казках: символіка та персонажі Електронний ресурс. Режим доступу: https://is.muni.cz/th/gedga/Bak_prace_Cherniavska.pdf.
4. Казка «Рукавичка» Електронний ресурс. Режим доступу: http://surl.li/mgxkm .
5. Найцікавіше слово : збірка казок / уклад. Пляцковський М.С. Електронний ресурс. Режим доступу: https://xn--80aaukc.xn--j1amh/najtsikavishe_slovo2.html

ПРЕЗЕНТАЦІЯ