Бібліотерапія як засіб подолання психологічної напруги

жовтня 18, 2023

Мельник Юлія Василівна, завідувач навчально-методичного кабінету психологічної служби Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Рівне

Бібліотерапія як засіб подолання психологічної напруги

   Одним із найбільших надбань, яке успадкувало людство від попередніх поколінь, є книга, адже саме в книгах акумульований досвід, з яким ми співвідносимо свої дії та розвиваємо суспільство, а також знаходимо душевний прихисток, коли нам важко…
Терапевтичний ефект художнього тексту було помічено ще у прадавні часи. Зокрема, з душевним здоров’ям художнє слово асоціювалося як у давніх єгиптян, так і давніх греків, а, починаючи з XVII століття, читання книжок призначалося хворим як допоміжний лікувальний засіб [3, с.16-19].
Свій поступ простором арттерапії бібліотерапія, або зцілення словом, розпочала на початку ХХ століття і наразі залишається дивовижним й водночас недостатньо популяризованим видом терапії мистецтвом.
Який же психологічний вплив на нас має художнє слово чи літературний твір? Ми подумки «приміряємо» на себе певний життєвий сценарій, можемо оцінити та засвоїти різні моделі поведінки та взаємин, активно занурюємося у внутрішній світ героїв, акцентуючи свою увагу на тому, що є найважливішим саме для нас[3, с.34-35].
Під час психологічного обговорення художнього твору в класі чи групі доцільно запропонувати дітям, наприклад, такі запитання:
–     Який твій улюблений герой літературного твору?
–     Назви три найголовніші риси його характеру.
–     Чи є в тебе щось спільне з улюбленим героєм? Що саме?
–     А що – відмінного?
–     Який епізод твору за участю цього героя твій улюблений?
–     За що саме він тобі сподобався?
–     Чи бувають у твоєму житті схожі випадки? Як ти тоді поводишся?
Означений вище метод опитування ще називають методом «дельфіна», адже в ньому чергуються запитання про зміст твору (ніби дельфін мчить поверхнею океану) та про особисті враження й досвід клієнта (ніби дельфін занурюється в океанні глибини). Учням дуже подобається така метафора! Звісно, усе, що дитина розповідає про головного героя, передусім стосується її самої [4, с.219-220].
Активний вид бібліотерапії передбачає складання і написання оповідань, розповідей, історій або есе. Запропонуйте це своїм клієнтам! Увесь секрет у тому, що вербалізація наших прагнень, почуттів, мрій та бажань позитивно впливає на наше несвідоме, збуджує уяву, народжує несподівані асоціації, а також сприяє позитивному настрою, дозволяє знизити психологічну напругу і стрес.
Використання есе або розповідей рекомендовано під час індивідуального чи групового консультування – очного чи онлайн. Пропозиція написати коротеньке оповідання може бути запропонована клієнту як домашнє завдання, а під час групових занять у ході психологічних тренінгів – із метою профілактики, корекції, реабілітації. Серед орієнтовних тематичних напрямів: «Моє життя», «Я і мої друзі», «Подорожі», «Вірність», «Відданість», «Любов», «Самотність». Тему можна обрати разом із клієнтом або запитати, що саме актуальне для нього сьогодні.
Під час обговорення важливими є такі запитання:
–    Як ви почували себе, коли писали розповідь?
–    Що вам найбільше подобається у вашій розповіді? Як це перегукується з вашим життям?
–    А що вам не подобається? Чи є щось схоже у вашому житті?
–    Чи хотіли б ви щось змінити у розповіді? Ви можете це зробити?
–    Що було для вас найважливішим у цьому завданні?
Показання для застосування: тривожні та депресивні стани, страхи, втрати, погіршення стану здоров’я, проблеми адаптації, агресивна та конфліктна поведінка [5] .
Мету бібліотерапії буде досягнуто, якщо в клієнта покращився психологічний та фізичний стан, більш вираженими стали адаптивні якості, він набув навичок протидії негативному впливу життєвих обставин. У бесіді важливо наголосити на тому, що клієнт сам досягнув цього, а складена ним розповідь була лише помічником.
Нижче пропонуємо приклад авторського есе, в основу якого покладено досвід психологічної роботи автора з педагогами, дітьми та їхніми батьками.
Світла Надія
Маленька Надійка знову вхопила мене за руку. Її долонька тепла, хоч і тремтить. Надійка – дівчинка з білявим волоссям – наймолодша дитина в класі. У листопаді їй виповнилося шість.
Із 1-А я працюю лише два місяці, але він вже встиг стати «моїм». Їх перша вчителька, моя подруга Ганна, попросила взяти цей клас. Сама вона пішла на фронт. Медичною сестрою.
Сьогодні вже третя повітряна тривога, і мій 1-А вкотре прямує в укриття. Гамір дитячих голосів поволі стихає, бо я пропоную пограти в гру «Чарівна куля». Ми вже знайомилися з цією магічною грою минулого тижня. Сьогодні спробую застосувати її в укритті. Я дістаю чарівну кулю і ми розпочинаємо…
Мої пустуни та мрійники, перебиваючи один одного, розповідають про те, що вони люблять та чим захоплюються. Простір сховища поступово наповнюється образами плюшевих зайців, ведмедиків та єдинорогів, роботів-трансформерів та величних споруд із LEGO.
Кожного з моїх учнів я надихаю, пригадуючи, чого навчали на тренінгу психологи. «Твоя ідея чудова!», «Я бачу, що тебе не спинити на шляху до успіху!», «Сенсаційно! Ти, мабуть, багато тренувався!», «Мені до вподоби хід твоїх думок!», – вигукую я.
Надійка вже відпустила мою руку, хоча все ще стоїть поруч. Вона бере до рук «чарівну кулю» і несміливо починає розповідати. Про свою кицю Мотю, про іграшкового друга, песика Хібукі, якого їй подарував психолог, про те, як із мамою та братиком їздила до Львова…
Надійка втратила тата. Він загинув кілька місяців тому. Дівчинка не одразу зрозуміла, що його більше немає. Він продовжував приходити до неї у снах: сильний та усміхнений він возив її на санчатах або читав улюблену казку про Принцесу-Мишку.
А нещодавно Надійка захворіла. У неї почали боліти ніжки, стало боляче ступати. Надійка перестала ходити до школи, весь час сумувала. Лікарі казали мамі, що це – психосоматика. Іти до психолога Надійка спочатку не хотіла, але там, у його кабінеті, виявилося багато різних «цікавинок». Можна було малювати пальчиковими фарбами, гратися у пісочниці та слухати казки. Але найбільше дівчинці сподобалося ліпити з глини різноманітні фігурки, а потім переробляти їх на щось інше. А ще психолог запропонувала залишити на глині відбитки Надійчиних ніжок. А коли глина висохла сліди можна було розмалювати і прикрасити блискітками. Це було дуже весело.
…Повітряна тривога закінчилася. Похмурий день несподівано осяяло радісне березневе сонечко. Надійка вже не шукає мою руку. Вона про щось шепочеться з дівчатками і дзвінко сміється. А мені здається, що навколо ніби хтось запалює різнокольорові вогники і душу тихо й тепло наповнює світла надія.

В основу оповідання покладено реальні події. Усі імена змінено
Автор – Юлія Мельник

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бібліотерапія як метод психологічної корекції: список книг, кому корисна. URL: https://ac.org.ua/9521 (дата звернення: 10.10.2023).
2. Українська бібліотечна енциклопедія. URL: https://ube.nlu.org.ua/article/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%8F (дата звернення: 09.10.2023).
3. Каліна Н. Ф. Психотерапія : підручник. Київ : Академвидав, 2010. С. 279–284. Серія «Альма-матер». URL: http://udpu.org.ua/library_files/432663.pdf (дата звернення: 10.10.2023).
4. Марценюк М. О. Терапевтичні можливості бібліотерапії як сучасного методу психологічної допомоги. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія «Психологія». 2020. № 4. Т. 31 (70). С. 218–223.
Читання: довоєнна звичка чи антистресова терапія? Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого : блог. URL: https://oth.nlu.org.ua/?p=6077 (дата звернення: 10.10.2023).

ПРЕЗЕНТАЦІЯ